“Синій кит” і “Забиви”: новий фронт гібридної кібервійни

“Синій кит” і “Забиви”: новий фронт гібридної кібервійни

Недавно гучній грі "Синій кит" кинула виклик не менш жорстока забавка для підлітків "Забиви".

 

В Україні про неї заговорили після резонансного побиття школярки в Чернігові групою однолітків. У співтовариствах типу "Забиви" діти викладають відео бійок між однолітками - підлітки б'ють один одного ледве не до напівсмерті. А все для того, щоб зібрати якомога більше лайків. Хто збере їх більше усіх -  найкрутіший.

Прийшла ця гра в Україну, як і "Синій кит", з Росії. Поступово жорстокі "забави" мігрували на пострадянський простір і навіть в Європу. Очевидно, що у витоків таких ігор стоять досвідчені маніпулятори. Для частини з них це є способом монетизації власної жорстокості. І хоча я не прибічник конспірологічних версій, виключати і інші варіанти появи таких "груп смерті" не варто. За "творцями" подібних ігор стоїть спланована політика, спрямована на розхитування і розкладання суспільства. Діти - несформована керована свідомість, якою найлегше управляти. Згадаємо відомий мем про "розп`ятого хлопчика". Дитина - сакральна категорія. Якщо її скривдили, це створює панічні настрої, люди не помічають нічого навколо - в країні, в місті. Питання №1 - що з моєю дитиною?

На жаль, тут ми ходимо навколо наслідків. Корінь зла лежить набагато глибше. Освіта і безпека дітей в розвинених країнах є одним з ключових елементів національної безпеки. У нас же, реформи "перестановки партії "кольорів паст", повна неузгодженість дій регуляторів і відсутність стратегічного планування. Виходить, якщо ми не зацікавлені у формуванні позитивного іміджу держави і стану дитини, цим користується наш ворог.

На жаль, тут ми ходимо навколо наслідків. Корінь зла лежить набагато глибше. Освіта і безпека дітей в розвинених країнах є одним з ключових елементів національної безпеки. У нас же, реформи "перестановки парт" і “кольорів паст", повна неузгодженість дій регуляторів і відсутність стратегічного планування. Виходить, якщо ми не зацікавлені у формуванні позитивного іміджу держави і стану дитини, цим користується наш ворог.

Нещодавно побував на ефірі одного з телеканалів, де якраз обговорювали цю тему. Потішив коментар кіберполіції, яка пояснювала халатність в профілактиці таких груп тим, що їх управління створили зовсім нещодавно. Це як мінімум лукавство, адже структура управління по боротьбі із злочинами у сфері високих технологій існує з 2010 року в структурі Департаменту по торгівлі з людьми МВС України. Чесно кажучи, в такі моменти стає соромно за правоохоронців. Адже в даному випадку кіберполіція повинна працювати на випередження. Проблема "синіх китів" була відома з кінця 2015 року, які профілактичні заходи робилися, щоб вони не потрапили до нас?

В той же час шукати корінь зла винятково в діях правоохоронних органів теж неправильно. Це питання інформаційної політики. У нас є профільне міністерство, яке повинне прищеплювати інформаційну гігієну, починаючи з першого класу. Це може бути позакласне зайняття, годинни на уроках праці, колишніх МВП. Весь світ живе Четвертою промисловою революцією, а ми на уроках праці продовжуємо майструвати совки.

У школі і в цілому в житті треба розвивати критичне мислення, а не боротися з наслідками. Хоча це не позбавляє батьків від відповідальності. Спершу їм не зашкодило б поговорити з дітьми на такі теми. Я вже не говорю про облік і контроль їх гаджетів. Це повинно бути аксіомою. Може, це не лягає в площину ліберальних цінностей, зате батьки будуть спокійні за життя і здоров'я дітей.

А дітям, треба осягати ІТ- знання, а це - не лише програмування, але і глобальне розуміння процесу формування і стосунків високотехнологічного, інноваційного підприємницького суспільства. Хиткий світ вимагає навичок виживання і критичного мислення. В умовах Індустрії 4: 0 це особливо цінується. Поки ж, кібербезпеку, освіту і політику об'єднує тільки тотальний цинізм і гроші.

Комар О.М

Президент Міжнародного центру протидії кіберзлочинності