Інформаційно-психологічні операції як сучасний інструмент геополітики

Інформаційно-психологічні операції як сучасний інструмент геополітики

Інформаційна незалежність та інформаційний суверенітет виступають пріоритетними інтересами будь-якої держави. Саме вони обумовлюють свободу й вільний розвиток особистості, суспільства й держави в цілому та забезпечують їх життєздатність. Інтенсивний розвиток новітніх технологій у сфері комунікацій та стрімкий розвиток суспільства знань, визначають необхідність звернення обов’язкової уваги до можливостей впливу на індивідуальну та масову свідомість. Використання апаратно-програмних засобів для впливу на інформаційні системи вже відійшло на другий план і було притаманно здебільшого інформаційному суспільству. Доказом цього слугує поява значної кількості робіт із психології особистості та виокремлення таких напрямків, як біхевіоризм і когнітивна психологія.

Як результат, постає питання щодо ефективного забезпечення інформаційної безпеки в контексті теоретико-практичних засад ведення інформаційно-психологічних операцій для досягнення геополітичних, економічних, інформаційних та інших переваг над супротивником чи як особливої форми війни (нелінійної, компаундної, гібридної тощо) у геополітичному просторі сучасного світу.

На сьогодні, механізми захисту свідомості особи, соціальних груп та населення розроблені доволі слабо, а державні органи, які повинні контролювати та прогнозувати ресурси можливого впливу, демонструють свою неспроможність протидіяти зазначеним загрозам, в першу чергу, через нескоординованість дій та відсутність єдиного органу управління. Нормативно-правова база України має значні прогалини і не побудована так, аби ефективно сприяти швидкій і безперебійній роботі компетентних органів. Відсутність повноцінних власних інформаційних ресурсів, несе загрозу небезпечних впливів зацікавлених країн, транснаціональних корпорацій на свідомість громадян щодо розумного вирішення окремих завдань.

У даний час, жодна держава не в змозі захистити себе та своїх громадян, використовуючи лише військово-технічні засоби. Забезпечення національної безпеки і реалізація стратегічних комунікацій  стають комплексним завданням. Щоб вирішувати такого роду завдання, необхідно використовувати усі форми засобів протиборства, включаючи й інформаційно-психологічні. Функціонально, інформаційна складова реалізується таким явищем як  «психологічні операції».

Необхідно підкреслити, що серед дослідників сфери психологічних операцій не існує парадигмального ставлення до ключових дефініцій відповідної термінологічної системи [1]. Якщо раніше дії, спрямовані на зміну масової чи індивідуальної свідомості, в англомовній літературі мали назву «психологічні операції», то в 2010 році,  їх було перейменовано на «Операції з військово-інформаційної підтримки» (МІСО). Натомість українські теоретики та представники спецслужб застосовують термін «спеціальні інформаційні операції» (СІО). Щодо представників військових наук, то вони надають перевагу визначенню «інформаційно-психологічні операції» (ІПсО) або «психологічні операції» (ПсО). Це свого роду ускладнює взаєморозуміння  між спеціалістами різних областей. В даній роботі автор використовує термін інформаційно-психологічні операції.

Інформаційно-психологічні операції (ІПСО, англ. - Psychological Operations, PSYOP) — це різновид  інформаційних операцій, проведення яких передбачає використання на практиці складної сукупності узгоджених, скоординованих і взаємопов'язаних форм, методів і прийомів психологічного впливу. Складаються з політичних, військових, економічних, дипломатичних і власне інформаційно-психологічних заходів, спрямованих на конкретну людину чи групи людей з метою впровадження в їх середовище чужих ідеологічних і соціальних установок, формування помилкових стереотипів поведінки, трансформації в потрібному напрямку їх настроїв, почуттів, волі [2].

Основними суб'єктами проведення ІПСО є [3]:

1. Керівництво іноземної держави;

2. Спецслужби іноземних держав та її агентура;

3. Засоби масової інформації (іноземні та підконтрольні вітчизняні).

4. Неурядові організації (іноземні й підконтрольні вітчизняні).

5. Інтернет-ресурси.

ІПСО можуть бути спрямовані проти населення загалом чи окремих соціальних прошарків і груп; проти політичної, фінансово-економічної, наукової, культурної еліти; проти певних політичних чи військових лідерів; проти релігійних діячів; проти окремих осіб, відповідальних за прийняття тих чи інших суспільнозначимих рішень тощо. Також можуть нести вплив на інформаційно-технічну інфраструктуру, але для більш ефективного впливу — на свідомість і поведінку людей.

Здійснення інформаційно-психологічної операції відбувається в кілька етапів та за приблизно однаковою схемою, яка не є сталою і залежить виключно від завдання, часових рамок, об'єкту(-ів) та бюджету суб'єкту проведення ІПСО [4] :

1. Етап планування. На цьому етапі відбувається планування операції: визначення доцільності її здійснення, цілей, завдань, сил і засобів, цільової аудиторії впливу, прийомів і методів впливу на систему, соціально-політичної комунікації тощо. Також не менш важливим завданням цього етапу є пошук або формування у складі об'єкта впливу «груп підтримки», на які можна було б спертися під час проведення психологічної операції.

2. Інформаційний привід. На цьому етапі необхідно вибрати або створити  подію (можливо, й псевдоподію), яку можна використати як привід для пропагандистської кампанії або психологічної операції. Здебільшого як інформаційний привід використовують певні негативні події, що набагато яскравіше залишають свій відбиток у  свідомості аудиторії.

3. «Розкрутка» інформаційного приводу. Цей етап є основною частиною будь-якої ІПСО. Його сутність полягає у використанні інформаційного приводу задля досягнення цілей операції, тобто для посилення, формування або руйнування певних структур суспільно-політичної комунікації, або для досягнення першості.

4. «Етап закріплення». На цьому етапі забезпечується плавне завершення психологічної операції або пропагандистської кампанії після досягнення поставлених цілей або внаслідок форс-мажорних обставин.  Нехтуючи цією вимогою, об'єкт впливу може відчути проведення ІПСО, а «розгадана маніпуляція, за визначенням — невдала» [5].

Для організації інформаційно-психологічних операцій доцільно використовувати усі можливі канали засобів масової комунікації. Від таких традиційних, як розповсюдження листівок, плакатів, графіті, поширення чуток, до прямого супутникового або звичайного телерадіомовлення та використання можливостей інтернету — поширення тематичних мемів, тролінгу та інше. Дуже важливо встановити рівновагу між цими каналами, для їхнього правильного та найефективнішого застосування.

Для прикладу, візьмемо будь-який сайт, написаний мовою програмування. Сам по собі він являється роботом, здатним аналізувати, класифікувати й керувати своїми користувачами. Наприклад, кілька сайтів-роботів, попередньо «домовившись», доволі легко можуть показати в негативному світлі цілу країну. Для цього їм достатньо звернення всіх користувачів, що мають ІР цієї країни, одним потоком переключити на сайт-мішень.

Ще одним поширеним прийомом впливу (маніпуляції) — використання наративу. Теоретична можливість формування текстових матеріалів заданого напрямку пояснюється надмірністю інформації, що стосується структури природньої мови та великої різноманітності форм подачі одного і того ж змісту. При цьому, надмірність мови дозволяє будь-яке повідомлення транслювати в певній емоціональній інтерпретації, визначаючи тим самим своє ставлення до цього повідомлення, що дуже важливо при формуванні громадської думки.

Наприклад, новину : “З’являється все більше доказів тому, що сирійські повстанці збили винищувач ВПС Сирії”. Можливо перебудувати шляхом використання синонімічного словника:

  •     “Розповсюджуються все більше чуток про те, що сирійські бандити завдали шкоди ВПС Сирії”.
  •     “Наводиться все більше підтверджень того, що сирійські визволителі знищили винищувач ВПС Сирії”.

Ми отримали два варіанти одної новини, але обидва ці варіанти мають абсолютно різну емоційну спрямованість і спрямовані на різні цільові аудиторії.

Висновки. Створення ефективної системи протидії інформаційно-психологічним операціям для захисту населення від інформаційних впливів і технологій деструктивної зміни свідомості особистості, соціальних груп є досить важливим завданням. Реалізувати це можливо лише комплексно в рамках системи стратегічних комунікацій, тобто Україна повинна вжити відповідні правові, організаційні, технічні заходи, заходи публічної дипломатії тощо аби організувати і забезпечити надійний захист інформаційних джерел  від спотворення зацікавлених груп осіб чи країн. За мирних часів  ІПСО можуть спрямовуватись на здійснення впливу на суб`єкти ухвалення рішень, дестабілізацію соціально-політичної та економічної ситуації, компрометацію політичних чи суспільних діячів, що загрожують національній безпеці України.

Аби уникнути цього, важливо якомога раніше виявити факт початку ІПСО, щоб встигнути підготуватися до реального конфлікту, або, маючи свої інформаційні ресурси, знизити імовірність його початку. Для цього необхідною складовою системи протидії є моніторинг інформаційного простору на предмет виявлення інформаційної операції. Моніторинг доцільно здійснювати в глобальній мережі Інтернет, як найбільш динамічній складовій інформаційного простору, використовуючи інформацію про образи, слогани і словосполучення ІПСО.

Також доцільно розглядати єдину схему здійснення спеціальних інформаційних операцій, що складається з чотирьох етапів: підготовчого, створення інформаційного приводу, «розкрутки», закріплення результатів(виходу). Ще одним досить дієвим методом є використання, історичних подій, що вже відбулися, для моделювання можливих результатів проведення ІПСО.

ЛІТЕРАТУРА

1. Деркаченко Я.А. Эволюция понятия информационная война/ Режим доступу: http://psyfactor.org/psyops/infowar46.htm

Підручник Інформаційна безпека (соціально-правові аспекти) 2.Остроухов В.В., Петрик В.М., Присяжнюк М.М. та ін. ; за заг. ред. Є.Д.Скулиша. – К. : КНТ, 2010;

3. Расторгуєв С.П., Литвиненко М. В. Информационная война. Проблемы и модели. Экзистенциальная математика. –М.: Гелиос АРВ, 2006;

4. Литвиненко О. В. Спеціальні інформаційні операції та пропагандистські кампанії :монографія / О. В. Литвиненко. –К. : ВКФ “Сатсанга”, 2000;

5. Сугестивні технології маніпулювання впливу: навч. посіб / [В.М. Петрик, М.М. Присяжнюк, Л.Ф.Компанце, Є.Д.Скулиш, О.Д. Бойко, В.В.Остроухов].

 

Деркаченко Я.А

Експерт Міжнародного центру протидії кіберзлочинності