Соціальні мережі, як середовище для технологій маніпулятивного впливу

Соціальні мережі, як середовище для технологій маніпулятивного впливу

Соціальні мережі — один з найбільш відвідуваних ресурсів в глобальній мережі інтернет. З їх допомогою аудиторія отримує новини від традиційних до альтернативних джерел, коментує їх, тлумачить та займається поширенням з них інформації, стаючи співучасником своєрідного інформаційного процесу. Сотні мільйонів користувачів щодня витрачають чимало часу для ознайомлення із загально-тематичними новинами в мережах на зразок Facebook. Люди добровільно позбавляють себе бодай частини звичної приватності (заповнюють профіль правдивими даними, завантажують свої фото), заради того, щоб дізнатись більше про інших, їх інтереси та погляди на життя. Доволі велика популярність соціальних мереж, як інтернет ресурсу, постала одним з головних завдань для захисту їх користувачів від загроз, пов’язаних із неусвідомленими інформаційними впливами, формування штучної психічної залежності; маніпулювання суспільною свідомістю з використанням спеціальних засобів впливу, що виконують чужу волю.
Питаннями вивчення соціальних зв'язків в групах людей почали займатися ще в кінці 19-го початку 20-го століття. Так, Еміль Дюркгейм стверджував, що існує лише певна кількість соціальних феноменів, які можуть бути пояснені розглядаючи властивості окремих індивідів, а решту феноменів необхідно розглядати, як групову реакцію. Сам термін “соціальна мережа” був введений в 1954 році англійськім соціологом Джеймсом Барнсом у збірці робіт “Людські стосунки”. Ним він висловив свою думку про те, що суспільство - це складне переплетення стосунків. З розвитком мережевих технологій і появою нових засобів комунікацій в 80-90-х рр. вживання терміну «соціальні мережі» поступово змістилося з соціології в сферу інформаційних технологій. Початок 2000-х рр. прийнято вважати епохою розвитку соціальних інтернет-мереж. В 2003-2004 рр. запущені мережі Linkedln, MySpace і Facebook. У 2006 р. відкрився проект Twitter, а також популярна на території країн СНД соціальна мережа «Вконтакте», що має на сьогоднішній день найбільший відео- і аудіо-хостинг. Неможливо не врахувати розвиток техніки, який позначився на тому, що смартфони та планшети полегшили спосіб виходу до online середовища, користувачі якого стали не лише споживачами нової інформації, а й її активними творцями. Це позначилось на рівні соціалізації інтернет-простору, який істотно змінив принципи взаємодії індивідів і цілих спільнот.
Соціальна мережа об'єднує в собі величезні об'єми інформаційних ресурсів, що не завжди є якісними, фільтрувати які складно. Якщо порівнювати з традиційними ЗМІ, соціальні мережі дають відчуття реальної причетності до соціально-політичних процесів не лише на рівні спілкування, а й на рівні конкретних дій, участі у розв'язанні конкретних суспільних проблем. Соцмережі є важливим інструментом активізації міжособистісного спілкування, для організації соціальних протестів, які використовуються внутрішніми і зовнішніми маніпуляторами для вирішення різного роду цілей можуть бути складовим елементом, як у локальних війнах так і у військових конфліктах, що спричиняють до перерозподілу влади.
Прикладом є "Арабська весна", яка довела, що соціальні мережі можуть бути потужною силою для соціальних змін, спроможні вплинути на напрямок розвитку політичних рухів і навіть допомагають повалити режими влади та замінити їх на свої, більш вигідні. Разом із засобами масової інформації вони швидко та якісно оволоділи аудиторією, до початку перевороту. У той час, коли традиційні медіа – телебачення, радіо та преса не були готові виконувати інформаційні та по’єднуючі запити суспільства, цю роль на себе взяли Facebook і Twitter, а в деяких країнах до дих приєднався «Вконтакте».
Одне із завдань інтернету, це стосується і соціальних мереж - давати найсолодшу ілюзію свободи, запроторити всіх користувачв до клітки, решітки в якій невидимі, і навчити їх любити цю ілюзію, навчити користувачів вірити в те, що вони вільні у своїх думках. Навчити так, щоб людина у своїй безмежній вірі у свободу стала “ідеальним рабом”.
Для досягнення вище зазначених цілей за основу беруться спеціальні інформаційні операції. У соцмережах, як уже підкреслювалося, у найбільш довірчому каналі спілкування, особливу небезпеку становлять сугестивні технології. Вважається, що інформація, засвоєна за допомогою навіювання, важко піддається осмисленню та корекції. Ефективність сугестії є особливо дієвою в соцмережах, виходячи із специфіки такого виду спілкування. Адже ця специфіка полягає у зовні абсолютно вільному, добровільному сприйнятті інформації, що переконує самим форматом довірливого спілкування і вже не потребує логічних аргументів чи мотивів. І сам об'єкт сугестивного впливу приймає ті чи інші рішення немов би добровільно, та не усвідомлює своєї покори зовнішньому впливу. Такого виду технології можуть торкатися нервово-психічних процесів і соціальних уявлень, настанов, суспільних норм, цінностей, думок, а також індивідуальної самосвідомості користувачів інтернет-ресурсів.
У соціальних мережах повною мірою проявився традиційний, використовуваний ще в пропаганді Другої світової війни прийом “багаторазового повторення”. Згідно з цим прийомом при багаторазовому повторенні однієї і тієї ж тези (точки зору) всередині будь-якої групи в соцмережі, її члени з часом приймуть це твердження за істину. Більше того, слід зазначити, що люди приймають за істину, без критичної оцінки, будь-які групові (масові) цінності, ідеї, доктрини, чи просто ідентифікують себе з цією групою або є її учасником. Згідно з принципом “соціального доказу”, люди, для того щоб вирішити, чому вірити і як діяти в ситуації, орієнтуються на те, чому вірять і що роблять в аналогічній ситуації інші люди. Схильність до наслідування виявлена як у дітей, так і дорослих. Ця схильність проявляється при скоєні самих різних дій, і таких як прийняття рішень. Принцип “соціального доказу” може бути застосований з метою спонукати людину підкориться тій чи іншій вимозі при цьому даній людині повідомляють, що багато людей погоджуються або погодилися з цією вимогою. Даний принцип засвоєний на ідеї “безпеки великих чисел”- велика кількість людей не може здійснити помилку: “-Чай дійсно корисний - 1500 000 000 китайців не можуть помилятись!”. Цей механізм широко використовується і в соцмережах, оскільки сучасним технічним засобам легко створити ілюзію масової підтримки потрібної маніпуляторам ідеї. Крім того, дієвість цього прийому ґрунтується на запобіжній функції мозку, який намагається звільнитись від необхідності обробляти зайву інформацію.
Психологи у свій час виявили, що більшість людей прагнуть бути і виглядати “послідовними” у своїх словах, думках і справах. У своїй книзі “Психология влияния” Р. Чалдіні виділив, що в основі схильності до “послідовності” лежать три фактори. По - перше, послідовність в поведінці високо оцінюється суспільством. По - друге, послідовна поведінка сприяє вирішенню самих різних завдань у повсякденному житті. По - третє, орієнтація на послідовність створює можливості для формування цінних стереотипів в складних умовах сучасного існування. Широко використовується й прийом мотивації загроз. Відповідно до експертних досліджень, люди погоджуються з тим чи іншим фактом, нав'язаною манерою поведінки та ін. частіше, якщо існує загроза втрати. Це дає можливість маніпулятору наштовхувати людину (групу) на необхідну йому поведінку (точку зору). Це було підтверджено А. Кнішінскі, в 1982 році дослідженням під назвою “Рішення оптовиків про покупку яловичини”. Результатом стало те що оптовики більш ніж вдвічі збільшили замовлення, коли отримували інформацію про несприятливі погодні умови за кордоном і про можливий дефіцит іноземної яловичини в найближчому майбутньому. Але їхні замовлення збільшилися на 600%, коли їм сказали, що ні в кого більше немає цієї інформації.
При спробах організації масових заворушень, протестних акцій на територіях “мережевих” революцій використовувався прийом вмонтованих мовних команд. Ці команди допомагають маніпулятору створити у адресата певний настрій, викликати потрібну емоцію і, відповідно, направити його думки в заданому напрямку. В нейролінгвістичному програмуванні даний метод має назву “якоріння”. Прикладом цього може слугувати те, як російський вчений Павлов проводив експерименти під час вивчення процесів травлення у собак, у яких на сигнал дзвінка текла слина. Так от, люди реагують аналогічним чином, як і собаки Павлова. Для організації слюноутворення собаці було потрібно два тижні важких тренувань, а людині лише декілька разів.
Соціальні мережі мають властивість концентрувати інформацію для формування думки, поглядів, настроїв, посилювати чи послаблювати позиції груп населення, виявляти, групувати. Слід зазначити, що інформаційні повідомлення та пости розміщуються з певною періодичністю, що дає можливість закцентувати на них увагу, але ненав'язливо та системно, не роблячи великих пауз між повідомленнями, дає змогу користувачеві "бути постійно в темі". Для цього використовується подача інформації дрібними порціями і в потрібній тональності, таким чином це не дає ефективно її проаналізувати та осмислити. В. Остроухов вважає, що найскладнішою формою сугестії є нейролінгвістичне програмування (НЛП). Вченими було проведено аналіз, поширення чуток і дезінформації в соціальних мережах. Піддослідним стали реальні події в Азії під час спалахів епідемій свинячого грипу в 2009 році. Для цього вчені звернулися до Facebook, Twitter та інших соціальних мережі і зібрали величезний пакет даних з повідомленнями, які залишали користувачі під час епідемії. Вони вивчили вміст твітів, постів в Facebook і в блогах, побудували гігантські «дерева» соціальних зв'язків між користувачами та спробували знайти закономірності в тому, як відбувалася передача дезінформації і чому люди вірили таким повідомленням і ділилися ними з друзями. Результатом роботи став висновок про те, що основним способом просування чуток і дезінформації в соціальних мережах є так звані семантичні атаки - повідомлення з особливою структурою, що провокують в людині емоційну реакцію.
Теоретична можливість формування текстових матеріалів заданого напрямку пояснюється надмірністю інформації, що стосується структури природної мови та великої різноманітності форм подачі одного і того ж змісту. При цьому, надмірність мови дозволяє будь-яке повідомлення транслювати в певній емоціональній інтерпретації, визначаючи тим самим своє ставлення до цього повідомлення, що дуже важливо при формуванні громадської думки. Для досягнення максимального успіху впливу на свідомість особистості, соціальних груп та населення, маніпулятори використовують різні типи сугестії. Вдале кооперування та вплив з використанням аудіо та відео-сугестія збільшують шанси на оволодіння аудиторією.
Отже, соціальні мережі є важливим інструментом спілкування, що піддаються впливу технологіям, маніпулятивного впливу. Тому необхідно звернути увагу на те, що основною психофізичною небезпекою під час деструктивних маніпулятивних впливів є зміна рис характеру, поведінки особи, зниження інтелекту та творчих можливостей, придушення і в результаті - зміна особистості. Унаслідок цього можуть з'явитися емоційні групи, керовані на підсвідомому рівні, готові виконувати будь-які команди. Не дарма основний нахил маніпулятивного впливу робиться на молодь, бо саме їм притаманні такі якості, як нігілізм і бунтарство, що маскують під національну ідею, через яку можна і постраждати. Найбільш небезпечний такий вплив на вище державне та військове керівництво, управлінські структури. Така небезпека для нашого суспільства є доволі реальною, тим більше, що наша держава поки що не готова до багатоформатного інформаційного протистояння. Відсутня достатня кількість підготовлених спеціалістів для організації контрзаходів, а в самій організації протистояння негативним впливам поки що не вироблена належна координація. Термінове створення відповідних контролюючих державних органів щодо забезпечення інформаційно-психологічної безпеки громадян (включно з користувачами соцмереж), є невід'ємною основою національної безпеки України.
Деркаченко Я.А
Експерт Міжнародного центру протидії кіберзлочинності